Отзывы о врачах, отзывы про роддомы, больницы, стоматологии – ODoktore.com

жахливе місце – Міський перинатальний центр м.Хмельницький (адреса вул.Хотовицього). вбили наше з жінкою немовля. через халатність лікарів ми втратили дитину. сумна дуже статистика по Хмельниччині. Навіть на каналі СТБ показували фільм Правила життя, що на 5 пологів 3 смерті приходиться. Так от про нашу історію. Жінку недооглядали і це коштувало нам втрати малюка. Жінка запідозрила шось неладне, коли дитина в животі сильно билась, штовхалась. Потім відкрилась кровотеча. Поїхали до лікарні. На скарги не звернули увагу. Якби нам зробили УЗІ і побачили, що дитина обмоталась пуповиною. В той же день треба було робити кесарів розтин, так би дитинку врятували, а нажаль, вийшло інакше. Дитина народилась мертвою. Приймала Головчук пологи в Хмельницькому перинатальному центрі. Так от що мене вбило, те що лікар навіть не вибалася. Сказала фразу таку, що в голоді невкладається – Ви ще молоді, народите ще одну дитину. Заспокоїли тим що в нас вже є одна. Ми звернулись у прокуратуру, в якій нам повідомили що немає підстав відкривати уголовне діло. Сказали, що лікар отримав догану. Коли приїхала комісія з міністерства здоров»я виявилось, що навіть догани лікар не отримав. Ми добились того, що лікарку Головчук перевели у інше місце. лікаря то перевели, а нашу дитину нам ніхто не поверне. Шановні, страшне то місце(Хмельницький міський перинатальний центр) – лікарі не уважні, байдужі, ще й покривають один одного. Повна безнаказанність та свавілля. Не рекомендуємо!

. . .

Не люблю наш перинатальний центр. Ніяк не складаються у мене з ним добрі стосунки. Першу вагітність спостерігалась у Києві (ми там жили). Народжувати вирішила вдома в Хмельницькому. На 32 тижні переїхала і стала на облік до Грошевої Асі Павлівни. Підтримую вище написане – лікар від Бога. Добра. Чуйна. При переводі треба було знов здати кров на аналіз (навіщо вже й точно не пам»ятаю). Мало того що простояла (саме ПРОСТОЯЛА, бо лавочок тоді катастрофічно не вистачало) дві години в черзі, то ще й коли зайшла і попросила медсестру підготувати нашатир, бо майже завжди під час забору крові втрачала свідомість (мабуть через ВСД), то почула у відповідь «в мене таких як ТИ сто п»ятдесят штук кожного дня, буду я перед кожною кланятись…» Я попрощалась і вийшла. Кров здавала у ДІЛІ за гроші. Неприємний осад досі.
Першу вагітність переношувала. Лежала на другому поверсі. Здається у Тісліної (хоча можу помилятись) -зав. тим відділенням, де лежала. Нервова пані. І ніби не жінка. Ставилася до нас як до якогось г… і все пробувала втулити якісь новомодні ліки, щоб ми швидше розродилися. Пам»ятаю як вона заступала на чергування, то всі дівчата, що народжували без домовленності молилися аби не в цю ніч.
Пологи були у Федун. Теж чудова людина на відміну від її акушерки. Та була різка і неприємна. Ще в родзалі озвучила вартість своєї роботи на моїх пологах. Хоча насправді краще б я ті гроші віддала санітарочці, яка весь час переймів пробула зі мною. Тримала те ліжко на колесах, коли я хотіла на нього обпертися, робила мені масажі, розмовляла зі мною. І це все ще крім безпосередніх обов»язків.
Після пологів. Попросила медсестру показати як правильно прикладати дитину до грудей. Почула:»Знайшла науку. Кинула на лікоть, притисла до цицьки, годуй!». Як результат через місяць ми мали гіпотрофію другого ступеню (дитина схудла на 600гр), через півтора були повністю на штучному вигодовуванні. До речі як малий погано їв, то підрізали уздєчку, а подивитися на мої груди додумався тільки массажист, коли ми возили малого на реабілітацію. Сказав, шо з такої цицьки він би й сам нічого не витягнув і потрібно було в перші три дні мене розцідити так шоб аж само капало. Але ж хто знав? Для декого з них я чергова штука, біля якої треба ПЕРЕБУТИ робочий день (навіть рука не піднімаєцця написати ВІДПРАЦЮВАТИ)
Єпізод другий. Почала ставати на облік з другою вагітністю. Вагітність завмерла. Потрібно було зробити УЗД. Після невтішного прогнозу дільничої говорити я вже не могла, а медсестра(чи хто вона там) все не хотіла пускати мене до кабінету і навіть не дивилась направлення. Бо в них все по запису. Прорвалась з боєм.

Народжувала в пологовому відділенні обласної лікарні. Не те щоб я дуже хотіла комфортних умов, а так вийшло, що порадили гарного лікаря – Притуляк Ларису Вікторівну, а вона зас. гол. лікаря з акушерства і гінекології в новому пологовому. Так я туди і потрапила. Звичайно, умови – супер!!!Чисто, гарно, все нове, післяпологові палати одномісні і поруч душ. Пологи приняли прекрасно – Л.В. розумний лікар і чудова жінка. Але, як сказала мені акушерка, більше гарних лікарів там немає (???!!) Проблеми почалися в післяпологовому. Малий не хотів брати груди. Ну не хотів – і все тут. Ніхто не допоміг. Ніхто не показав,як це робити правильно. Ніхто не сказав, що взагалі з груддю робити, коли прибуває молоко, таки чином вже зараз маю проблему – гнійний мастит і як результат – прокол груді. Дитячу медсестру, щоб зробити дитині суміш, шукала, ледве ходячи, по всіх поверхах сама.А вже зараз знаю причину, чому малого не вдалося прикласти- коротка уздечка під язичком. І жоден (!!) з педіатрів того не побачив…. Може то мені так наболіло, але на мою думку – -там краще народжувати, якщо не перша дитина і ти знаєш, що , як і до чого… Я не знала, думала – головне – добре щоб пологи пройшли…А виявилося – що це далеко не головне…Малюк на суміші і я пацієнт в мамолога…Отаке… Вибачте, що невесела розповідь вийшла….