Інфекційна лікарня №1 м.Кривий Ріг (адреса вул.Олейникова 5) – це жах та й годі. Отже, перше що насторожує, при поступленні тобі дають список речей, який ти маєш купити. Я розумію, що канцтовари, може ще якось знадобляться, але от пральні порошки 4 пакети, рідке мило 2 упаковки, туалетний папір – це при тому, що в туалеті я ні мила ні паперу не побачила. Мені б краще заплатити їм благодійний внесок 20 гривень, ніж порошки дорогі купляти. Не знаю, куди воно дівається, мабуть осідає десь у начальства. Далі дитяче кишечникове відділення інфекційної лікарні – окремі емоції. Вікна страшні. Я так і не зрозуміла як їх можна відкрити. Не провітриш нормально палату і зокрема не прокварцуєш. Далі ліфтерша не захотіла мене везти з дитиною, бо ми простили. А все через протяги на першому поверсі. Я мала нести дитину холодними, неотоплюваними сходами. Стіни пошарпані, ну невже не можна було б щось чи намалювати для дітей, і так невесело від перебування там(інфекційна лікарня№1 м.Кривий Ріг). Про персонал – з лікарем нам пощастило. Нарікань немає. Медсестри різні траплялись одна дуже уважна була. Капельниці ставила, що і синців не було, уколи колола не боляче, бачили і повну протилежність. В палаті лежала з нами дівчинка з отруєнням, то медсестра мамі дівчинки виказала, що треба слідкувати за станом посуду. Виставила жінку ледь не монстром, що і не вгледіла, що дитина їсть, і руки треба мити, що мама не слідкує за чистотою на кухні. Що слідкувала б за порядком у домі то можливо сюди і не загриміли. Я промовчала, але так і хотілось відповісти медсестрі, що хай знає своє місце. Я б не терпіла повчань, тим паче ми прийшли по допомогу, а не вислуховувати критику. Інфекційна лікарня №1 м.Кривий Ріг – нарікань особливих немає, нам допомогли і вилікували, але все ж не зрозуміло куди ті порошки і кому йдуть. І насторожило ставлення персоналу, зокрема медсестри, ні щоб мовчки робити свою справу, так вона почала наїзджати на пацієнтку.